неба. Хоч, може, вдасться її використати ще раз.
Він пошкутильгав до кришталевої пляшечки, що стояла зверху на буфеті, й підніс
її до світла, розглядаючи якусь густу рідину.
— Гм. Трохи запорошена.
Поставив пляшечку знову на буфет і зітхнув. І тут його погляд упав на Гаррі.
— Ого, — здивувався він, а його великі круглі очі метнулися до схожого на
блискавку шраму в Гаррі на лобі. — Ого-го!
— Це, — сказав Дамблдор і ступив крок уперед, щоб зручніше було знайомити, —
Гаррі Поттер. Гаррі, це мій давній друг і колега Горацій Слизоріг.
Слизоріг повернувся до Дамблдора і пронизав його проникливим поглядом.
— То он як ти хотів мене переконати? Албусе, я все одно відмовляюся.
Він пройшов повз Гаррі, рішуче відвертаючись із виглядом людини, що з усієї сили