- Гей, ти там! Дай мені стільця, мені вже сто сім років!
Ще якийсь рудочубий кузин Візлі перелякано зіскочив зі стільця, а тітка Мюріель на диво легко й спритно його схопила й усілася між Доджем та Гаррі.
- Здоров ще раз, Баррі, чи як там тебе звати, - кивнула вона Гаррі. - То що ти там казав про Ріту Скітер, Ельфаєсе? Знаєш, що вона написала Дамблдорову біографію? Ніяк не дочекаюся, щоб її прочитати, треба не забути замовити книжку у "Флоріша й Блотса"!
Додж закляк і спохмурнів, а тітонька осушила свій келих і клацнула кістлявими пальцями офіціантові, щоб подав іще один. Ще раз добряче хильнула шампанського, відригнула, й сказала:
- Чого ви надулись, як дві жаби? Перед тим, як він став шанований і поважний, і все таке, про Албуса ходили дуже цікаві чутки!
- Неперевірені наклепи, - Додж знову став червоний, мов редиска.
- Хто б ото казав, Ельфаєсе, - гигикнула тітонька Мюріель. - Я помітила, як ти у некролозі обминав непевні місця!
- Прикро, що ти так думаєш, - відповів крижаним тоном Ельфаєс. - Запевняю, я писав від щирого серця.