- Не вір ані слову! - негайно заперечив Додж. - Жодному, Гаррі! Нехай ніщо не заплямує твоєї пам'яті про Албуса Дамблдора!
Гаррі поглянув у щире, засмучене лице Доджа й відчув не заспокоєння, а роздратування. Невже Додж думає, що це так легко, що Гаррі міг просто взятий не повірити наклепам? Невже Додж не розуміє, що Гаррі має бути впевнений, він мусить знати все?
Мабуть, Додж запідозрив, що Гаррі щось таке відчуває, бо занепокоївся й квапливо додав:
- Гаррі, Ріта Скітер - це жахлива... Та його перебило різке гигикання.
- Ріта Скітер? Ой, це таке чудо, завжди її читаю!
Гаррі й Додж глянули вгору й побачили тітоньку Мюріель, що стояла з келихом шампанського в руці, а на її капелюшку гойдалося пір'я.
- Вона, до речі, написала книжку про Дамблдора!
- Привіт, Мюріель, - сказав Додж. - Так, ми оце щойно обговорювали...