Кілька слухняних гномів на чолі зі старійшиною Кастальо подались розшукувати Урфіна Джюса з наміром привести його до печери Арахни. Чи вдалося їм виконати це доручення і чи погодився колишній король піти на службу до злої чаклунки?
Щоб це з'ясувати, повернемося на рік назад і глянемо, як пережив скинутий володар своє нове падіння.
Ні Маррани, ні Мигуни не бажали смерті обманщика, вони просто прогнали колишнього Вогняного бога зі свистом, з криком, з насмішками. Вірний Тупотун покинув свого повелителя, відданий Урфінові дерев'яний блазень Еот Лінг загубився в метушні, і з Джюсом залишився тільки пугач Гуамоко.
Сидячи на плечах Урфіна, пугач шепотів йому на вухо:
— Нічого, не падай духом. Тримайся!.. Ще настане наш час, ми їм покажемо, цим насмішникам…
Урфін розумів, що це порожні слова, призначені тільки для його підтримки, але був вдячний пугачу за його втішливі слова.