У Марранів діло йшло чітко й швидко. На кожний вільний кінець дошки разом стрибнули по двоє-трос вояків, протилежні кінці злетіли догори і високо підкинули людей.
Кілька десятків Марранів досягли мети. Вони вхопилися за край муру чіпкими руками і кинулися на захисників міста.
Серед городян почалася паніка. Залишаючи мур, вони бігли до своїх будинків, марно сподіваючись відсидітися там. Фарамант і Дін Гіор відчайдушно боролися, і навіть Страшило намагався підняти великий камінь своїми солом'яними руками.
Проте сили виявились надто нерівними. Головнокомандувач і його штаб були зв'язані. Страшило знову став полоненим Урфіна Джюса.
Новий володар одразу запропонував йому скоритись і стати намісником завойовника у Смарагдовій країні. Як і Дроворуб, Страшило відмовився навідріз.
— Відвести цього впертюха і його залізного приятеля до вежі, де вони колись уже сиділи, — дав розпорядження Урфіи. — Але розмістити їх не нагорі, а у вологому підземеллі під вежею. Побачимо, чи довго вони там витримають.