Згорблений стан Урфіна випростався, квола усмішка осяяла смагляве обличчя з кошлатими бровами та хижим вищиром рота.
Обернувшись до Смарагдового міста, Урфін насварився кулаком:
— Ви ще пошкодуєте, нещасні простаки, що випустили мене на волю!..
— Еге ж, вони пошкодують, — пискнув блазень.
Джюс сів на ведмедеву спину.
— Неси мене, мій славний Тупотуне, на батьківщину, до Жуванів, — наказав він. — Там у нас з тобою є дім. Сподіваюсь, його ніхто не зачепив. Там ми знайдемо притулок на перший час.