Погляди Марранів повертаються до Урфіна. Погляди здивовані, запитальні… А потім гнівні, картаючі.
Урфін не витримав. Від жаху він закрив обличчя руками, а потім розвернувся й побіг.
Він біг, і перечіплювався, і падав, і підводився, І знову біг. Серце Джюса шалено калатало в грудях, його охопив невимовний жах. Втікачеві ввижалося, що в спину йому із свистом летить хмара камінців, що його наздоганяють розлючені месники з важкими дубцями в руках…
Та жоден Марран не кинувся за розвінчаним божествам.
Навздогін йому гриміло:
— Облудник! Брехун… Мерзенний наклепник!.. Фальшивий бог!..