Діти встигли зіскочити з сідел і здивовані стояли біля нерухомих тварин. Цезар прошепотів:
— Все… Енергія скінчи…
Він замовк, не доказавши фрази. Діти сонця швидко зробилися безпомічними в похмурому підземеллі, куди не потрапляв жоден живлющий промінь денного світила.
— Що ж тепер робити? — стурбовано спитала Енні.
Тім здвигнув плечима. Та цієї миті до них наблизився мешканець Печери. Високий, з гарним блідим обличчям, він назвався:
— Я — Ельгаро, помічник правителя Ружеро. Я не помилюся, якщо висловлю припущення, що ви, мила дівчинко, сестра Еллі, яка гостювала в нас вісім років тому?