На білому аркуші чарівної книги виступили слова, які Вілліна врочисто читала вголос:
— «Нехай дівчинка Енні та її супутник, що прибули до нашої країни на чудесних тваринах, які живляться сонячними променями, вирушать до Смарагдового міста дорогою, викладеною жовтою цеглою…»
— Дивовижно, — промовила чарівниця, припинивши читання, — десять років тому ця книга послала дорогою, викладеною жовтою цеглою, твою сестру Еллі, а зараз надійшла і твоя черга, дитино… Але будемо читати далі:
— «… У колишньому Гудвіновому палаці Енні та її друг повинні забрати чарівну скриньку Страшила, якою незаконно заволодів Урфін. В цьому їм допоможе срібний обруч. Чарівна скринька докінчить решту…»
— Та-а-к, — протягла чарівниця, — кінець не зовсім зрозумілий, але книга не бажає більше говорити. Очевидно, справа проясниться на місці. Гаразд, діти мої, вирушайте в дорогу, і хай вам щастить! Прощавайте!..
Книга знову стиснулась, зникла в складках мантії, а за мить зникла й сама чарівниця. На тому місці, де вона стояла, закружляв вихор і полетів геть, лишаючи слід на густій зелені галявини.