А Карфакс (бо це був саме він) спустився на майданчик поблизу мандрівників і сказав приємним голосом:
— Не бійтеся діти! Я ніколи не ображаю кволих і безпомічних!
На ці слова Тім насупився, а Енні наважилась відвести руки від обличчя і глянути на гігантського птаха. У поставі Карфакса було стільки благородства, що дівчинка одразу ж підбадьорилась.
— Я бачу, діти, ви прямуєте до Чарівної країни з великого світу, — говорив далі орел. — Ви пройшли великий і небезпечний шлях, але цієї перешкоди вам не подолати.
— Так, Пане, відповіла Енні. — Через це провалля нашим мулам нізащо не перестрибнути… От якби ви нас перенесли, було б дуже добре, — додала осміліла дівчинка.
— Це неважко, — добродушно погодився з нею орел. — Дівчинко, пригнись до сідла.