Згодом діти не могли пригадати всі подробиці тих страшних хвилин, які здалися їм вічністю. Вони лише усвідомлювали, що мул б'ється під подвійною ношею, збурюючи пісок копитами, що він знемагає у боротьбі з чаклунством. І ось він виграє дюйм за дюймом, фут за футом…
Ближче, ближче до свободи… Нарешті з переможним іржанням прекрасний скакун мчить на повну волю!
Цезаря спіймали, але ще довго знесилена Енні їхала на сідлі Ганнібала, підтримувана товаришем.
Коли дівчинка отямилася, вона із слізьми дякувала Тімові, а хлопчик, бентежачись і червоніючи, відмахувався:
— Ну припини, ну годі тобі, це ж усе Ганнібал…
Нарешті чорні камені Гінгеми залишились далеко позаду. Мули бадьоро бігли по сипучому піску. Тоді як справжні тварини вибились би із сил, механічні мули здавалися такими ж невтомними, як у першу хвилину подорожі.