Він не відповів, тільки кисло посміхнувся.
— Не корч дурні гримаси,— жриця встала, взяла з комода сумку з медикаментами. Незважаючи на повноту й невеликий ріст, рухалася вона легко й навіть із шармом.— У тому, що сталося немає нічого потішного. Ти втрачаєш швидкість реакцій, Геральте.
— Перебільшуєш.
— Зовсім ні,— Неннеке наклала на рану зелену кашку, що різко пахла евкаліптом.— Не можна було дозволяти себе поранити, а ти дозволив, до того ж дуже серйозно. Прямо-таки згубно. Навіть при твоїх неймовірних регенеративних можливостях пройде кілька місяців, доки повністю відновиться рухливість шиї. Попереджаю, тимчасово втримайся від бійок із жвавими супротивниками.
— Дякую за попередження. Може, ще порадиш, на які гроші жити? Зібрати півдюжини дівчат, купити фургон і організувати пересувний бордель?
Неннеке, знизавши плечима, швидкими впевненими рухами повних рук перев'язала йому шию.