— Це ти?
— Це я. Слухай, є два виходи. Перший — ти злізеш з мене, і ми поговоримо. Другий — все залишається як є, але хотілося б все ж скинути чоботи. Як мінімум.
Відьмак вибрав перший вихід. Дівчина зітхнула, встала, поправила волосся і спідницю.
— Запали свічки. В темряві я бачу не як ти, а бачити співрозмовника люблю.
Вона підійшла до столу, висока, худорлява, гнучка, сіла, витягнувши ноги в чоботях. Зброї начебто у неї не було.
— Випити є?