Тітка Миланка взялася руками в боки і вкрадливим голосом почала:
— Заходьте, заходьте...
Щось у тому голосі не сподобалося велетові. Він перестав прив'язувати коня і підозріло зиркнув на сестру.
— Чого це ти така лагідна?
— А того, що зараз побачите, як кривдити малого. А ти взагалі не підходь! — напосілася тітка Миланка на Олешка.
— Ну, за віщо ж ви так на мене... — зніяковів Олешко. — Я ж вам, можна сказати, сина знайшов, а ви...
— Знайшов, кажеш? А оце що?
Дужа тітчина рука, мов пір'їну, підняла Вітька з лавиці. Інша її рука закотила йому сорочку на голову.