— Ну як ти не розумієш? Це ж так просто! От уяви собі — повз тебе їдуть оружні люди. То одразу видно, хто князь, хто його дружинники, а хто ще до них не доріс.
Вони повагом наближалися до дворища тітки Миланки. Біля воріт Олешко зупинився. Попрохав:
— Мирку, поклич-но Росанку. Хочу попрощатися з нею.
Вітько зіскочив зі свого коника і щез за ворітьми.
Повернувся за хвилину.
— Її немає вдома, — сповістив. — Кудись пішла.
Олешко спохмурнів.
— Жаль, — сказав він. — Ну що ж, бувай здоровий...