— Чому?
— Бо... бо побоїться.
Хлопці полегшено зітхнули.
Олешко підморгнув Вітькові.
— Ще б не боятися, — втрутився він. — Либонь, здогадується, що непереливки доведеться, коли висуне у наш світ свою гидку пику. Хоча, по правді, далеко не кожен зголоситься стати з ним на прю. Нащо вже я, та й то жижки затремтіли, коли його побачив. Як звати того Змія? — звернувся Олешко до Вітька. — Підкажи, бо щось ніяк не запам'ятаю.
— Вертоліт.
Олешко зневажливо сплюнув на землю.
— Тьху! Сам погань і ім'я таке ж.