— Ти ж диви, — приголомшено примовляв він.— Та як же це...
— Замовкни, — осмикував його дід Овсій. — Дай же послухати!
І лише Муровець не виказував своїх почуттів. Він слухав Вітька з таким виглядом, ніби все це було йому давно відоме.
— Що ж ви мовчите, дядьку Ільку? — напосівся на велета Олешко, коли Вітько закінчив розповідь — Ви що — знали про це, га? Й мовчали?
— Справді, Ільку — підтримав Олешка дід Овсій. — Скажи щось: бачиш, що тут твориться?
— Та бачу, — відказав йому Ілля Муровець і звернувся до Вітька. — Ти сестрі... тітці Миланці розповів про себе?
Вітько кивнув головою.
— І Росанці теж, — сказав він.