Еллі, Дін Гіор і Фарамант прибули на місце побачення першими, щасливо уникнувши зустрічі з дуболомною охороною.
Вранці Руфу Білану стало відомо про втечу чотирьох в'язнів. За його наказом кілька поліцейських кинулись на пошуки. Вони нишпорили по довколишніх фермах і допитували людей. На диво, ті виявилися балакучими й розповідали шукачам, що втікачі рано-вранці пішли на північний захід, напевно, сподіваючись знайти притулок у Жовтій країні.
Два взводи дуболомів і три десятки поліцейських рушили у вказаному напрямку. Солдати бігли твердою дорогою, грюкочучи ногами, наштовхуючись один на одного, падали. Поліцейські стріляли камінцями з рогаток у придорожні кущі, тільки-но. помічали там найменший рух.
Час від часу начальник поліції, який сам очолював погоню, забігав у придорожні будиночки й розпитував про втікачів. Заздалегідь попереджені гінцями Фараманта мешканці будиночків відповідали:
— Вони пройшли тут години зо три тому… дві години тому… годину тому…
Завзяття переслідувачів зростало, здавалося, вони от-от спіймають злочинців. Але вони пробігали милю за милею, а дорога попереду, як і раніше, була безлюдна.