«Треба допомогти Еллі, — сказала чарівниця, — вона добра і смілива дівчинка».
Вілліна дістала із зборок своєї сукні малесеньку книжечку, дмухнула на неї і…
— І та книжечка обернулась на великий том! — докінчила Еллі.
— Так, — ствердила ворона. — Вілліна стала гортати чарівну книгу. Вона бурмотіла: «А… ананаси, армія, аґрус… Б… балон, банани… Вази, вафлі, великодушність… Знайшла: виноград! Слухай Кагги-Карр: бамбара, чуфара, скорики, морики, турабо, фурабо, лорики, йорики… На краю Великої пустелі, у долині Кругосвітних гір росте чудодійний виноград. Лише він здатний знешкодити чаклунське каміння, розставлене Гінгемою на шляху до її володінь…» Книжка стиснулась і зникла у зборках сукні чарівниці, Вілліна спитала: «Чи багато води лишалось у твоїх друзів, коли ти від них полетіла?» — «Чверть барила», — відповіла я. — «Тоді сьогодні надвечір твої друзі загинуть. — сказала чарівниця. — Пустеля вб'є їх».
Страшне горе охопило мене.
«Невже немає ніякої можливості урятувати їх?» — у відчаї вигукнула я.