Еллі підхопилася:
— То чого ж ми сидимо! Треба негайно поспішати їм на допомогу!
— Знову ти не дозволила мені закінчити, — з докором мовила ворона. — Їм дали на роздуми шість місяців, а минуло цього строку не більше половини. Отже, часу в нас цілком достатньо.
— Але, зрозуміла річ, ми не повинні баритися, — підсумував розмову Чарлі Блек. — Завтра ж рушаємо далі, а сьогодні необхідно як слід відпочити. Треба щось суттєве роздобути на вечерю. У цій річці водиться риба?
— Водиться, дядечку Чарлі. І пресмачна! — відгукнулась ворона. — Як на мене, то я дуже полюбляю сиру рибу.
— А я — смажену! — сказала Еллі.