Кагги-Карр образилась. Вона довго мовчала, потім з гіркотою промовила:
— Звичайно, мені їх анітрішечки не шкода, я байдуже покинула їх у біді, я не взяла їхнього листа і не полетіла з ним за тридев'ять земель, ризикуючи життям…
Еллі стало соромно.
— Люба, добра Кагги-Карр, пробач мені! Як я могла таке сказати!
Ворона змінила гнів на милість.
— Гаразд, але іншого разу думай над своїми словами. Так от, я сказала, що вони сидять на вежі, але не доказала найголовніше: ворог, який заточив їх туди, погрожує знищити наших друзів, якщо вони не підкоряться його волі…