— Будь ласка, пошукайте білу сорочку і білий фартух, — несподівано заговорила щойно складена голова. — Я — кухар.
— Оце чудово! — зраділа Дороті. — Яка удача, що ми почали з вас. Я страшенно зголодніла. Ми вас складемо, ви приготуєте що-небудь поїсти, а тим часом ми візьмемося за інших.
Зібрати кухаря, керуючись його вказівками, виявилося справою нескладною. Через п’ять хвилин він уже поправляв фартух:
— Дякую, друзі. Піду готувати обід, а вам раджу почати з нашого Бургомістра, він допоможе вам зібрати інших. Ось ця лисина — його, і ось ці мідні ґудзики — теж, а ось і його рожевий жилет і бежеві бриджі. Далі самі розберетеся, але попереджаю: в нього однієї деталі бракує в коліні, тому бідолаха накульгує. Бажаю удачі.
Кухар попрямував на кухню, а друзі жваво взялися до роботи. У цій справі особливо знадобилося гостре око Біллини. Жовтій курці вдавалося вишукувати дрібні детальки, і завдяки її пильності збирання Бургомістра закінчилося в рекордний термін.
— Вітаю вас, друзі! — промовив Бургомістр Пазлополя, щойно остання деталь стала на своє місце. — Так швидко мене ще ніхто не збирав. Дозвольте представитися — Барон фон Пазл. Скажу без удаваної скромності — я дуже головоломно влаштований, не всякому по зубах.
— У мене вже був певний досвід, — пояснила Дороті. — Свого часу в Канзасі всі з глузду з’їхали з цими головоломками, тільки наші головоломки пласкі, з ними простіше, а ви — фігурний, з вами важче...