— Настав наш час вийти з мороку й занурити світ у морок і хаос. Занадто довго ми були невидимими на цій гірській вершині. А поки тривало наше усамітнення, багато націй щасливо жили в достатку, а головна втіха народу фантастиків — нищити щастя. Тому, гадаю, наш час настав: цей посильний ном прибув до нас, щоб нагадати: ми маємо змогу накоїти лиха. Використаємо тунель Короля Роквата для підкорення Країни Оз. Потім знищимо фанаберів, рикунів та номів, а згодом спустошимо весь світ!
Фантастики жадібно слухали свого вождя й радісно потирали руки у передчутті нових лиходійств і злочинів.
XII. МАНДРІВНИКИ СКЛАДАЮТЬ ПАЗЛИ
Покинувши Паперове Королівство, друзі повернулися на головну дорогу, і, проїхавши трохи далі на південь, зупинилися на відпочинок у гостинного фермера, а вранці, після ситного сніданку, продовжили шлях.
Погода була чудовою, як завжди у Країні Оз. Ранкова прохолода приємно бадьорила мандрівників, сонце яскраво світило, а невтомна Дерев’яна Кобилиця й на секунду не стишувала стрімкий біг. По обидва боки дороги стелилися мальовничі поля і пасовища. Через годину друзям зустрівся покажчик:
ДОРОГА ДО ПАЗЛОПОЛЯ
— Повертай! — ледь встигла крикнути Дороті, й Кобилиця слухняно повернула праворуч.