Мандрівники у супроводі професора попрямували до навчального поля неподалік, де кількасот юних громадян Країни Оз начебто гризли граніт науки.
На одному з майданчиків юнаки ганяли футбольний м’яч, на іншому йшов бейсбольний матч. На галявині по сусідству молоді люди грали в гольф, трохи далі розташувався тенісний корт. Над басейном поруч із річкою раз у раз злітали бризки — там змагалися плавці. З річки долинали жваві вигуки — там тривали перегони на човнах. Ще на кількох майданчиках студенти грали в баскетбол і крикет, а кілька юних боксерів не шкодували одне одному ударів на відгородженому канатами рингу.
— Як бачите, молодь задоволена, — похвалився членистоногий професор. — Це великий успіх нашої педагогічної науки. Щороку ми випускаємо сотні високоосвічених молодих людей, готових принести величезну користь всьому суспільству.
— А коли ж вони вчаться? — здивувалася Дороті.
— Вчаться? — професор, здавалося, не розумів, про що йдеться.
— Так-так, вчаться. Коли вони вивчають всю цю арифметику, зоологію, ботаніку тощо?
— А, от ви про що! Це вони приймають перед сном або вранці натщесерце.