А професор, почувши голоси, вже поспішав до них. Ректор
Королівського коледжу Вчений Жук, В. П. і Г. О. був вбраний у синій фрак, з-під якого виглядав червоно-білий картатий жилет. Розмахуючи капелюхом і виблискуючи окулярами, що ледь прикривали його величезні очі, професор задріботів назустріч гостям — його криві ніжки обтягували фіолетові панчохи, а зверху виднілися жовті, до колін, панталони.
— Ласкаво просимо, Дороті, ласкаво просимо, шановні друзі! Радий вітати вас у храмі науки!
— От уже не думав потрапити у храм! — здивувався Косма-тий чоловічок. — Мені казали, тут коледж!
— Так-так! Саме коледж, як ви цілком правильно завважили! — Учений Жук гордо випнув груди. — Кращі представники нашої молоді осягають тут атлетику в усій її красі!
— А як же читання? — здивувалася Дороті. — А письмо? Вони що, і арифметику не вчать?
— Що ви, що ви! Зрозуміло, ми не забуваємо про арифметику й інші науки, — відгукнувся професор, — але ми намагаємося не витрачати на них занадто багато часу. Якщо вам цікаво, можете подивитися, як навчаються наші студенти. Зараз саме тривають заняття.