— Оце так пощастило! — вигукнув Чарівник. — Я теж давно мріяв познайомитися з ними!
— А хто це? — поцікавилася тітонька.
— Як доїдемо — дізнаєшся, — розсміялася Дороті. — Як же я поясню, якщо сама їх ніколи не бачила.
Тим часом Дерев’яна Кобилиця, вибравшись зі Смарагдового міста, побігла дедалі швидше, аж вітер засвистів у вухах мандрівників, а в тітоньки Ем навіть подих перехопило.
— Тихіше, друже, — гримнув на Кобилицю Чарівник. Кобилиця уповільнила хід і повернула до пасажирів дерев’яну голову:
— Щось не так?
— Будь ласка, не жени так сильно!