— Це неможливо! — заєць навіть розплакався від горя. — Наші закони не дозволяють королю подавати у відставку.
— Хто придумав такі закони? — обурилася Дороті.
— Глінда, хто ж іще! Вона звела мармурову стіну, побудувала будинки, написала закони і запросила всіх зайців жити в цьому жахливому місті.
— Так навіщо ж ви прийняли запрошення?
— Я ж не знав усіх жахів міського життя, не знав, що мене оберуть королем. І ось тепер я, на жаль, король, і немає мені порятунку!
— Я іноді зустрічаюся з Гліндою, — сказала Дороті. — Тож можу попросити її знайти зайцям іншого короля замість вас.
— О, невже! — зрадів Король. — Попросіть, обов’язково попросіть, я буду вам вельми вдячний! Ура! — Король, якого переповняла радість, вискочив з-за столу і хвацько пустився в танок. Трохи заспокоївшись, він знову звернувся до гості: