— Тринадцята, — відповів придворний.
— Час обідати. Зараз же накривай на стіл! — розпорядився коронований заєць. — Обід на двох: для мене і для гості. Та, дивись, не нагодуй принцесу заячою капустою!
— Буде зроблено, Ваша Величносте! — камергер, вклонившись, пішов виконувати наказ, а Король суворо подивився на стражника:
— Ти ще тут? Нумо зав’яжи мені шнурки! Що за нещастя!
Стражник слухняно схилився над королівськими черевиками, а Дороті запитала:
— Яке нещастя, Ваша Величносте?
— «Ваша Величносте, Ваша Величносте!». Аби ви тільки знали, шановна, як набридло мені вислуховувати це «Ваша Величносте»! І знали ж, що я не хочу бути королем, а все одно вибрали мене! І, ось тепер я — нещасна жертва абсолютної влади, в’язень розкоші й багатства! Я змушений сидіти тут, зачинений у палаці, замість того, щоб радіти й бути щасливим.