Рогалик розкрив вафельні двері веранди і викотив у двір білий бісквітний рояль. Білим він був завдяки збитим вершкам, що товстим шаром покривали бісквіт.
— Як люб’язно з вашого боку! — зраділа Дороті й без зайвих розмов дочиста з’їла торт-рояль. Особливо їй припали до смаку клавіші з яблучної пастили.
Раптом з вулиці долинули обурені вигуки, і за цукровим парканом з’явилася товсті Булочки з Корицею.
— Забирайтеся геть! — обурювалися вони. — Геть звідси, нелюди!
— Негайно залиште місто! — на вулиці з’явився вже знайомий дівчинці пан Корж (схоже, він був тут найголовніший). — Якщо ви зараз же не підете, ми вживемо заходів!
— Яких іще заходів? — не на жарт розсердилася Дороті. — Що я вам такого зробила? З’їла залежаний мотлох! Ви ж самі мене просили!
— Майте на увазі, — пригрозив сер Корж, — не підете — потрапите в піч! Там вас як слід пропечуть!