Пиріг з Рогаликом рушили пряниковою бруківкою вглиб містечка, дівчинка — за ними, а Тото з Біллиною дружно побігли слідом. Містяни на той час вже заспокоїлися і висипали на вулицю подивитися на прибульців.
Будинок Пирога був зовсім близько. Коляска з пісочного тіста стояла у дворі, біля хвіртки, і голодна Дороті миттю її з’їла, залишивши Тото колеса — здобні бублики, а Біллина доїла крихти.
— Усе було дуже смачно, — подякувала господарю Дороті. — За смаком вона нагадала мені тістечко-кошик, тільки без крему.
— Не варто дякувати, — відповів Пиріг. — Я вам допоміг втамувати голод, а ви позбавили мене старого мотлоху. Приходьте іншим разом, я для вас ще що-небудь підберу.
— А зараз ви не можете підібрати? — запитала все ще голодна Дороті.
Пиріг із побоюванням покосився на дівчинку та її супутників:
— Ні, на жаль, у мене нічого немає. Хіба що кольорове скло на веранді тріснуло, все одно викидати.