— Я нічого не їла з учорашнього вечора, — не могла зупинитися Дороті. — Чи немає у вас чого-небудь їстівного?
Жителі Здобного Королівства перелякано перезиралися, а один з них, Коржик, найбільш підсмажений і свіжий на вигляд, виступив уперед:
— Щиро кажучи, ми всі їстівні, мила панянко. Ненажерливі створіння, як ви, наприклад, можуть з’їсти нас за один раз. І, будь ласка, не дивіться такими голодними очима!
Коржик і справді виглядав апетитно, в Дороті навіть слинки потекли.
— Чи не можна мені хоч що-небудь з’їсти? — жалібно попросила дівчинка. — Хоч який-небудь маленький будиночок або шматочок тротуару?
— Тут вам не булочна, — строго відповів Коржик. — Будинки — це приватна власність!
— Я знаю, пане... пане...