Король Ніж окинув дівчинку скептичним поглядом і випустив черговий клуб диму:
— Поїсти? Так ви озирніться навколо — тут же жоден казанок не варить! Їжею тут і не пахне, відтоді як нас викинули як непотріб! Пошукайте краще ожину в лісі — це все, що я можу вам порадити.
Переконавшись, що з усіма цими старими каструлями каші не звариш, Дороті без зайвих роздумів підстрибом помчала в ліс. Тото з Біллиною кинулися за господинею. Весь посуд з жахом розступився. Ложки спробували було переслідувати друзів, але незабаром відстали, бо Ополоник перегородив їм дорогу. Ненавмисно, проте.
XVII. ПРИБУТТЯ ДО ЗДОБНОГО КОРОЛІВСТВА
Добре гуляти в лісі, коли ситий, — можна милуватися природою, слухати спів птахів, збирати квіти. Але цього ранку Дороті було не до природних красот — їй страшенно хотілося їсти.
Намагаючись триматися одного напрямку і нікуди не звертати, щоб знову не заблукати, дівчинка швидко крокувала по м’якому моху, уважно дивлячись на всі боки. Вона зовсім не була впевнена, що обрала правильний шлях, але мудро розсудила — краще йти прямо, тоді хоч куди-небудь та й прийдеш, ніж кружляти на місці, бо тоді вже точно нікуди не вийдеш.
І ось, на щастя дівчинки та її супутників, вони натрапили на стежку, а стежка привела їх до розкидистого дуба. На його стовбурі виднілася дощечка, на якій під стрілкою, що вказувала праворуч, було виведено: