— Я зловив її в лісі, Ваша Величносте, і негайно доставив до двору.
— Навіщо? — Король знову ліг і ліниво випустив клуб диму.
— Для розваги ваших підданих, Ваша Величносте, а то вони заіржавіють від нудьги.
— І що, по-твоєму, я повинен з нею робити? — запитав Король.
— Це вже ваша справа, — відповідав Ополоник. — Ви — Король, вам і вирішувати.
— Справді, справді, — задумливо пробурмотів Король. — Проте, відтоді як від нас втекло точило, мій гострий розум дещо притупився. Покличте-но сюди всіх підданих, влаштуємо велику раду.
Поки Король Ніж розпоряджався, Дороті присіла відпочити на перевернутий казан. У неї вже давно ссало під ложечкою, адже від самого ранку дівчинка нічого не їла, й вона зважилася звернутися до Короля: