Руф Білан не помилився у своїх здогадах. Його вели до зеленого ґанку, і Реньо пройшов з полоненим у зелену приймальню повз вартового, одягненого в зелений каптан.
Простора приймальня не мала вікон, але її яскраво освітлювали кульки, що звисали з-під стелі, а деякі з них були прилаштовані до самої стелі. По залі походжали придворні в ошатних зелених костюмах, у шапочках, оздоблених коштовними каменями.
Побачивши людину, якої ще ніколи не бувало у Підземній країні, придворні кинулися до Реньо й закидали його запитаннями. Вони мали на це право, оскільки були вищі званням.
Страж джерела мовив:
— Панове, я не маю часу з вами говорити, мені необхідно негайно доповісти королю про жахливу пригоду. Щойно було зруйноване Священне джерело, і вода пішла назад у землю.
Почулися голоси: