Королю ніколи було керувати країною та видавати нові закони. Непомітно тягар правління і всі державні клопоти лягли на Хранителя часу, а за королями залишався тільки титул і пошана.
Белліно подбав іще про збереження джерела, яке отримало назву Священного. Згодом і печеру назвали Священною. Басейн, у якому з'являлась вода, оточили круглою красивою невеличкою вежею з різнокольорової цегли, а біля входу поставили варту.
Сонну воду оголосили державною власністю, і хто. хотів отримати порцію такої води, повинен був одержати дозвіл від Хранителя часу й двох лікарів, нащадків Бориля і Робиля. Таке траплялося, коли в якійсь сім'ї виникали неприємності та сварки. Тоді чоловік і дружина, випивши чарівної води, засипали на кілька місяців, а коли прокидалися, усе погане забувалося.
Так минали віки в цій країні, відмежованій від горішнього світу величезною товщею землі і з'єднаній з ним лише одним виходом, де йшла торгівля між рудокопами і меншаннями Блакитної країни.
За минулі століття характер підземних жителів страшенно змінився: вони стали недовірливими, боялися якихось підступних задумів горішніх людей, і варта з луками та стрілами напоготові весь час літала під склепінням Печери.
Століття минали, і в Підземній країні змінилося багато поколінь простих людей, лише у Веселковому палаці життя йшло дуже повільно. За сімсот років, які минули з Дня Першого Присипляння, лише двічі змінилися семеро підземних королів з їхнім оточенням і прислугою.