— Хіба в такої могутньої феї не вийде?!
Еллі і Фред вийшли зі зборів зовсім принишклі. Наступного дня до зруйнованого джерела рушила велика експедиція. Вів її король Ментахо. На випадок, якщо Еллі втомиться, взяли ноші. Блискучі кульки на шапках мешканців Печери освітлювали дорогу. Одержав таку кульку на свій берет і Фред Каннінг. Час від часу він знімав берет з голови і з захопленням роздивлявся дивний світильник. Літописець Арриго, якого також залучили до експедиції (він повинен записати в книгу звіт про неї), ступав поруч з Фредом і роз повідав хлопчику, як добуваються фосфоричні кульки.
— Речовину, що світиться, добувають із шерсті Шестилапих, — розповідав Арриго. — Чергову партію стрижуть, хоча звірам це дуже не подобається, і під час обстригання вони ревма ревуть. Настрижену вовну вимочують у великому чані з водою. Коли взяті з чана пробні волосинки вже не світяться в темряві, це означає, що вся речовина, яка світиться, розчинилась у воді.
— А потім що воду випаровують? Так? — здогадався Фред.
— Чиста правда. На дні і по боках у чані осідає кристалічний порошок, схожий на дрібну сіль. Він світиться так яскраво, що натерті ним руки здаються палаючими. Порошок змішують з риб'я чим клеєм і намазують кульки, виточені з твердого дерева. Кульки зберігають здатність світитися протягом століть, і держава тримає їх на суворому обліку.
— Все це дуже цікаво, — сказав Фред. — У вашій країні багато чудового і доброго, тільки з цього мало пуття, поки на вашій шиї сидять королі.