Еллі підвелася з холодної сирої долівки.
— Підемо. Тільки я дуже голодна. Адже ми нічого не їли з ранку.
— Це ти славно придумала, сестричко, — з удаваною бадьорістю вигукнув Фред. — Справді, треба підкріпитися перед важкою дорогою.
Вони поїли, нагодували Тотошка, випили холодного чаю.
— Все найважче залишимо тут, — запропонував Фред.
Він поклав на чемодан оберемок смолоскипів, дав Еллі нести лише три-чотири. Порадившись, вирішили залишити Тотошка коло продуктів: у печері могли бути щурі, і втрата провіанту стала б непоправним лихом. Песик невдоволено скавулів, але Фред міцно прив'язав його ременем до чемодана.