— Фредді, синочку мій!.. Еллі, крихітко Еллі!.. Який жахливий кінець!
Товариші лагідно втішали Каннінга:
— Годі, Білле, давній друже, заспокойся! Ще не все втрачено. Може, вони там, з того боку…
Білл заспокоївся:
— Так, так! Треба розкопувати! Негайно… Зараз!
А до печери під'їжджали все нові і нові добровольці, і в ущелині розташувався великий табір. Запалали багаття, жінки готували обід для рятівників. Була серед них і тітонька Кет, яка зразу постаріла на кілька років.