Деякий час добрий дядько Нанкі мовчав. Потім він зачинив вікно і повернувся на стільці спиною до стіни. Сонце вже сховалося за верхівки дерев, тож стало холоднішати.
Незабаром Оджо запалив камін, і в ньому, весело потріскуючи, розгорівся вогонь. Старий бородань і маленький хлопчик довго мовчки сиділи біля вогню. Вони міркували. Коли за вікном зовсім стемніло, Оджо сказав:
— Доїдай хліб, дядьку, й пішли спати.
Однак дядько Нанкі не став їсти хліб. І спати теж не пішов, а сидів біля вогню і думав.
II. КРИВИЙ ЧАКЛУН
Зранку, коли почало світати, дядько Нанкі м’яко поклав руку на голову хлопчика й розбудив його.
— Ходімо! — сказав він.