— Помовч! — крикнув Чаклун. — Помовч і дай мені зібратися з думками. Інакше я просто збожеволію.
— Тьху, я втомився грати цей марш, — заговорив Грамофон через трубу різким, скрипливим голосом. — Якщо ти не заперечуєш, друже Піпт, я трохи перепочину!
Кривий Чаклун похмуро втупився на музичний ящик.
— Яке невезіння! — гірко вигукнув він. — Живильний Порошок потрапив на Грамофон.
Він підійшов до нього й побачив, що золота баночка з заповітним Порошком перекинулася над Грамофоном, просипавши увесь свій дорогоцінний уміст на нього. Тепер Грамофон ожив і почав пританцьовувати, тупаючи ніжками столика, до якого був прикріплений. Це дриґання так розлютило доктора, що він пхнув занадто веселу машину в куток і притиснув її лавкою.
— Від тебе й раніше не було спокою, — гірко промовив Кривий Чаклун. — Але живий Грамофон здатний звести з розуму всіх нормальних людей у Країні Оз.
— Попрошу без образ! — озвався Грамофон. — Ти ж сам мене оживив, старий! Я тут ні до чого.