— Попроси як годиться, будь ґречним котиком, — сказала вона.
— Му-у-у-р-няв! Ну як? Влаштовує це вас, ваша королівська високосте? — не без зневаги в голосі запитав Кіт.
— Так краще, — сказала господиня і відчинила двері.
У кімнату одразу вбіг Кіт, але застиг як укопаний, побачивши незнайомців. Дядько Нанкі й Оджо у свою чергу здивовано втупилися на нього, бо не підозрювали, що в чарівній Країні Оз може існувати таке дивацтво.
IV. СКЛЯНИЙ КІТ
Кіт був повністю зроблений зі скла, такого чистого й прозорого, що через нього все було видно, як у віконце. В його голові оберталася маса маленьких рожевих кульок, що виблискували, як дорогоцінні камені, а серце зроблено з червоного рубіна. Замість очей у Кота сяяли два смарагди, а всі інші частини тіла були скляні, включно з красивим крученим хвостом.
— Ну що, докторе Піпте, ви збираєтеся представити мене гостям чи ні? — роздратовано запитав Кіт. — Гадаю, ви забули про добрі манери.