— По-перше, оживила Джека — Гарбузову голову. Ти ж чув про Джека? Тепер він живе недалеко від Смарагдового міста, і його дуже цінує Озма, яка править усією Країною Оз.
— Ніколи про нього не чув, — зізнався Оджо. — Я взагалі мало знаю про Країну Оз, бо все життя прожив з дядьком Нанкі, який зайвого слова ніколи не скаже. А поруч не було нікого, хто б міг мені щось розповісти.
— Ось тому тебе й назвали Оджо Невдахою, — співчутливо сказала жінка. — Чим більше людина знає, тим щасливіша. Знання — найголовніше в житті.
— Але скажіть, будь ласка, що ви хочете зробити з Порошком, який готує доктор Піпт?
— Я хочу оживити Латочку, — сказала Марголотта.
— Яку ще Латочку? — не зрозумів Оджо.
— Я її тобі покажу, — сказала Марголотта, сміючись. — Тому що словами це важко пояснити. Мені давно хотілося завести служницю, яка допомагала б мені по господарству. Але хто піде працювати в таку глухомань? Тому мій розумний чоловік, Кривий Чаклун, запропонував пошити служницю з клаптиків, а потім він оживить її. Мені ідея сподобалася, тож доктор Піпт взявся готувати нову порцію Живильного Порошку. Оскільки процес цей тривалий, я мала час, щоб змайструвати собі служницю. Це, до речі, не так просто, як може здатися. Спочатку я ніяк не могла вирішити, з чого пошити дівчину, та потім, наводячи лад у скрині, знайшла стару клаптеву ковдру, яку в молодості пошила моя бабуся.