Мама махнула рукою.
— Авжеж, тільки й клопоту в мене, що собак гладити. Дома обід холоне, в кімнатах не прибрано, а тут іще дітей догукатись ніяк не можу... І куди пропали, — не розумію. Ка-а-арику! Ва-а-алю!— знову загукала вона.
— А ви приласкайте Джека, попросіть його гарненько. Скажіть йому: «Ану, Джек, знайди мерщій Карика і Валю». Він їх умить знайде.
Шмідт нахилився до собаки, поплескав його по. шиї.
— Знайдеш, Джек?
Джек тихенько вискнув і, несподівано підскочивши, лизнув фотографа в губи. Товстун сахнувся, гидливо сплюнув і витер губи рукавом.
Мама засміялася.
— Даремно смієтесь, — сказав Шмідт. Здається, він дуже образився. — Мій Джек чудовий шукач. Дайте йому понюхати яку-небудь річ Карика чи Валі — і він знайде їх, хоч би де вони були. Це ж премійований шукач. Він іде по сліду людини, як паровоз но колії. Дайте йому що-небудь: іграшку дитячу, сорочку, тюбетейку — і ви самі побачите, який він чудовий слідопит.