Їй стало так страшно, що вона заплющила очі. Вже якщо бабка пожирає мух, які тепер у кілька разів більші за Карика і Валю, то їх вона залюбки проковтне,
Діти злякано притислись одне до одного.
А бабка Літала в повітрі, вичерпуючи своїм кошиком-сачком усе нових і нових крилатих літунів, на льоту пожираючи їх і відкидаючи геть порожні оболонки.
Далеко попереду пливли, похитуючись, величезні кольорові крила з рівними смугами по краях, кінці крил були вкриті темними оксамитовими плямами.
— Хто це? — прошепотів Карик.
Крила здригалися в повітрі, наче, красивий літун танцював, то падаючи вниз, то злітаючи вгору. Під крилами уже можна було бачити звивисте тіло, схоже на смугастий дирижабль. Довгі вуса з набалдашниками на кінцях неспокійно здригалися, немов готуючись помірятися силами з хижою бабкою. Крилатий літун був не менший за бабку. І якщо бабка спробує напасти на нього, тоді, певно, почнеться страшна битва в повітрі.
— Ой, коли б тільки вони не побилися! — прошепотіла Валя.
Під час битви двох таких страховиськ навряд чи можна буде утриматися на спині бабки.