Бабка лежала на підвіконні між Кариком і Валею, безпорадно перебираючи крихітними лапками.
Карик простягнув руку до бабки, і раптом йому здалося, що він губить трусики; він квапливо нахилився, але не встиг їх підхопити, — трусики ковзнули вниз, а вслід за ними упали з ніг і сандалії.
Карик хотів зіскочити з підвіконня на диван, що стояв біля вікна, але диван несподівано швидко побіг униз, наче ліфт з горішнього поверху.
Нічого не розуміючи, він розгублено глянув навсібіч і побачив, що вся кімната якось дивно розтягується і вгору і вниз.
— Що це? — злякано вигукнув Карик.
Стіни, підлога і стеля розсувалися, як міхи величезної гармошки.
Люстра мчала разом зі стелею вгору. Підлога стрімко опускалась униз.
Минуло не більше хвилини, а кімнату вже не можна було впізнати.