Шмідт розсердився.
— Тубо! До ноги! — закричав він, хапаючи пса за нашийник, але Джек уперто мотнув головою і знову кинувся до дивана..
— Нічого не розумію! — розвів руками фотограф.
— Мабуть, миша за диваном! — спробував здогадатися професор. —А може, скоринка хліба упала чи кістка? Адже я часто і обідаю тут. — Він наблизився до дивана, відсунув його від стіни.
Щось зашелестіло і м’яко впало на підлогу.
— Скоринка! — сказав професор.
Джек рвонувся вперед. Він протиснувся між стіною і відсунутим диваном, заметляв хвостом і, здається, схопив щось зубами.
— Ану, що там у тебе? Покажи! — крикнув фотограф.