Клацнув замок.
Двері прочинились. У щілині показалось обличчя з кудлатими сивими бровами і жовто-білою бородою.
Ви до мене?
— Вибачте, професоре, — ніяково сказав фотограф, — я тільки хотів вас спитати...
Але не встиг товстун договорити, як Джек вирвав із його рук ланцюжок і, мало не збивши професора з ніг, кинувся у квартиру.
— Назад! Джек! Тубо! — закричав Шмідт.
А Джек уже брязкотів ланцюгом десь у кінці коридора.
— Вибачте, професоре, Джек ще молодий... Дозвольте зайти. Я одразу ж поведу його назад.