— Дракони, — раптом втрутився Мумі-тато, — зникли з загальної свідомості приблизно сімдесят років тому. Я вичитав про це в енциклопедичному словнику. Вид, який зник найпізніше, належав до так званої емоційної групи з високою здатністю до спалахування. Вони дуже вперті і ніколи не змінюють своїх намірів…
— Дякую за каву, — підвівся Мумі-троль. — Я йду до себе в кімнату.
— Любий синочку, а як бути з твоїм Дракончиком? Він залишиться на веранді? — поцікавилася Мумі-мама. — Чи, може, забереш його з собою?
Мумі-троль промовчав.
Він відчинив двері веранди. Умить посипалися іскри, коли крізь прочинені двері Дракончик вилетів надвір.
— Ой ні! — скрикнула Хропся. — Ти ніколи вже його не спіймаєш! Навіщо ти це зробив? Я навіть не роздивилася його до пуття…