Дядько-панько ухопив, не роздумуючи, слоїк з пікулями і заходився їх наминати. Вони йому не смакували, однак слоїка з лап не випустив.
— Твій шлунок не впорається з пікулями, — знову озвалася за якийсь час Мюмля. — Ти вибухнеш і вмить помреш!
— На відпочинку не вмирають! — бадьоро заперечив Дядько-панько. — А що тут в них у каструлі?
— Ялинова глиця. Перш ніж заснути на всю зиму, мумі-тролі набивають животи глицею, — пояснила Мюмля, зазираючи під покришку. — О, а пращур, здається, половину вже ум’яв.
— Що за пращур? — поцікавився Дядько-панько, непомітно досягаючи з Мюмлиного слоїка огірок.