«Що таке мити посуд? — думав Нюхмумрик. — Вони нічого не знають. Це сполоснути тарілку в струмку, змити лапки, зняти прилиплого зеленого листка. Нічого надзвичайного… Про що вони торочать?»
— Хіба гемулі не пориваються завжди усіма керувати? — не відступилася Чепуруля. — Це важливо з’ясувати.
Нюхмумрик підвівся, він трохи їх побоювався. Він намагався знайти якусь відповідь, щоб розсудити їх, але все, що приходило на гадку, не видавалося йому справедливим чи переконливим.
Раптом Гемуль скрикнув:
— І зовсім я не пориваюся керувати! Хочу жити в наметі й почуватися вільним!
Він шарпнув вхідне полотнище й заповз досередини, заповнивши собою увесь простір намету.